Робота соціального педагога

ХТО ТАКИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ?

 На виконання Закону України «Про охорону дитинства» та з метою вдосконалення роботи із забезпечення соціально-правових гарантій дітей пільгового контингенту, їх захисту, створення необхідних умов для повноцінного та різньостороннього їх розвитку в нашому закладі осіти існує посада соціального педагога, яку займає Голуб Ольга Анатоліївна.

unnamed

Офіційно професія «соціальний педагог» з’явилася в нашій країні порівняно нещодавно.  І суспільство ще не зовсім знає чи розуміє, хто ж це такий. Найчастіше соціального педагога плутають або із соціальним працівником, або з практичним психологом.

Сфера діяльності соціального педагога — соціум, як найближче оточення  особистості,  людські відносини, соціокультурні умови розвитку.  Який соціум ми маємо зараз?  В останній десяток років розцвіли такі соціальні проблеми, як нестаток і бідність, алкоголізм і наркоманія, безробіття, бродяжництво і соціальне сирітство, злочинність і жорстока поведінка. Саме у такий період соціальний педагог  є дуже потрібним, особливо для роботи з ще не сформованою молоддю та дітьми, на долі яких ці процеси впливають, мабуть, найважче.

  Соціальний педагог насамперед виховує вміння не падати духом, навчає самостійно знаходити вихід зі складної ситуації, формує людину, особливо молодого віку, як особистість, здатну впоратися з психологічними та соціальними негараздами.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Спеціаліст покликаний об’єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією навчального закладу та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо.

Допомогти дитині знайти себе, компенсувати соціальне неблагополуччя цікавою             справою, знайти нових друзів і однодумців -це головний успіх в роботі соціального педагога.

 

СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ РАДИВИЛІВСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЛІЦЕЮ

В нашому закладі освіти навчається багато дітей із пільгової категорії. Тому надважливим кроком в роботі соціального педагога є проведення соціально-діагностичного мінімуму шляхом опитування викладачів, батьків та ознайомлення із особовими справами учнів з метою виявлення дітей, схильних до пропусків уроків без поважних причин; виявлення дітей, схильних до асоціальної поведінки; виявлення дітей з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, учні, батьки яких беруть чи брали участь в АТО та виявлення дітей, які належать до категорії “соціально незахищених” (діти позбавлені батьківського піклування, діти-напівсироти, діти з неповних сімей, із багатодітних сімей, діти з розумовими та фізичними вадами, діти, які прибули на навчання із шкіл-інтернатів).

Завдяки співпраці із класними керівниками та майстрами виробничого навання складається  соціальний паспорт  ліцею із зазначенням кількості учнів, які перебувають у складних життєвих ситуаціях.

Станом на лютий 2021 року соціальний паспорт профліцею має наступний вигляд.

Категорія (соціальний статус)  1 КУРС 2 КУРС 3 КУРС Всього
1 Учні-сироти та учні, позбавлені батьківського піклування 4 7 3 14
2 Учні-напівсироти 8 10 5 23
3 Учні з неповних сімей 3 16 9 28
4 Учні з фізичними та розумовими вадами 11 8 3 22
5 Учні з багатодітних сімей 24 19 10 53
6 Учні із малозабезпечених сімей 1 5 4 10
7 Учні, рідні яких перебувають чи перебували в АТО 4 5 - 9
8 Учні, постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС - 3 2 5
9 Учні, які прибули на навчання із шкіл-інтернатів 10 - - 10

 

НАВЧАННЯ ВДОМА: ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

В реаліях сьогодення, в час пандемії, виникла проблема дистанційного навчання. Як же батькам заспокоїти своїх дітей, змотивувати до навчання та не відчувати при цьому тривогу?

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

  1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
  2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
  3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
  4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

 

b072c6c-navchannya-755

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

 

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

 

  1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

  1. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

 

НАВЧАННЯ ВДОМА: ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримати їх і вдало спланувати роботу.

Найважливіше зараз – не втратити контакт з учнями і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.

Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть на навчання. Ви не повинні втрачати зв’язок.

                                                                                        

СТАРША ШКОЛА

           1.У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?

 

  1. Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить програму всієї школи з 5 класу.

 

  1. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.

 

Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись, вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для директорів – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і готовністю до змін.