Тиждень української писемності та мови

Від Нестора Літописця до Петра Яцика…

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема.

 

З часу винайдення писемності фактично розпочався період розквіту історії людства, тому що стало можливим не тільки передавати усно мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі, тобто у писемній формі.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких літ пережила наша мова, мужньо витерпівши знущання, заборони. Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Тепер вона – державна мова України.

В Радивилівському професійному ліцеї було проведено ряд заходів щодо відзначення Дня української писемності та мови. Серед них: оформлення фойє стіннівкою «Сенс стародавнього слов’янського алфавіту», який пояснював походження та значення слов’янських літер. Так, наприклад, Азъ – початкова буква слов’янського алфавіту. В деяких старослов’янських писемних можна знайти Азъ, який позначав «один», наприклад, «Поеду азъ к Владимиру». Або ж «Начинать с азов», означало «Починати з початку». Таким чином , слов’яни позначали з початком абетки весь сенс буття, де без початку немає кінця, без темряви немає світла, а без добра немає і зла. Буки (Букы) – друга літера-слово в абетці. Буки – значить «бути», «буде» найчастіше використовувалася при зворотах в майбутній формі. У цьому слові наші предки висловлювали майбутнє як неминучість, яка вона могла бути, як хорошою і радісною, так похмурою і жахливою.

 

Під час тематичного інформування «Як народилася слов’янська абетка» (Борисевич І.П.) учні мали змогу дізнатися, що перший історик давньої слов’янської писемності болгарський книжник, учений-чернець Чорноризець Храбр, який жив у X столітті при дворі болгарського царя Симеона, у книзі “Про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма.

Перший етап – коли слов’яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками.

Другий етап – після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами.

І було так доти, поки великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм не був створений алфавіт.

Мова, яку запровадили Кирило й Мефодій, стала мовою східнослов’янських народів, отже, й українського.

Конкурс знавців української мови ім.. П. Яцика дав змогу проявити себе юним мовознавцям. Серед них учні І, ІІ та ІІІ курсів. Переможцями Конкурсу стали:

І – Бояр Юлія

ІІ – Гаврилюк Юлія та Мовчан Катерина

ІІІ – Дубчак Яна, Губська Ангеліна, Іванюк Олександр

 

Виховна година «Історія походження та виникнення української мови», яку підготувала та провела викладач Грицайчук В.І..  Метою заходу було розширення знань про красу і багатство української мови; формування розуміння того, що українська мова наш національний скарб, без якого не може існувати Україна як держава і народ; виховання любові до рідного слова та поваги до надбання українського народу, традицій та обрядів. Активними учасники заходу були учні 33 групи «Оператор комп’ютерного набору»: Хитрик Діана, Когут Артур, Грицюк Дмитро, Гаврилюк Юлія.

 

Виховна година по групах «Мова кожного народу неповторна і своя» (Борисевич І.П.) була проведена  у формі мовознавчої гри. Наприклад, пояснити фразеологізми, утворити нові слова, продовжити прислів’я.

 

Марафон-шоу юних мовознавців підготували та провели Борисевич І.П. та Кубіт О.А.. Змагалися учні груп 33 «Кухар. Кондитер» та 34 «Обліковець. Оператор комп’ютерного набору». Учасниками команди «Барвінок» були: Качурець Ю., Криворучко С., Романюк М., Котельницька Д., Яремчук Б. та команди «Процесори»: Мовчан К., Волошина О., Гром’як С., Прохарчук М., Гринюк А.. основною умовою було мовленнєво якісно та грамотно виконати завдання. А членами журі були усі присутні на святі, хоча і вони були учасниками гри, поки команди виконували свої завдання.  Викладачі прагнули розвивати вміння логічно мислити, бути кмітливими і ерудованими, збагатити словниковий запас учнів та чітко висловлювати свої думки. Наприкінці гри журі вирішило, що перемогла дружба.

 

Неординарною подією у професійному ліцеї стало представлення збірки поезій «Свіча запалена від серця». Емоції та хвилювання учнів та випускників Радивилівського професійного ліцею знайшли відображення у віршах, які об’єдналися у,  поки що, невеличку збірку, яку уклали Кубіт О.А. та Салійчук В.В.. Чудова атмосфера, насичена калиною та коханням, панувала в приміщені, коли автори читали свою поезію.

 

Отже, учні Радивилівського професійного ліцею ще раз переконались, що українська мова становить величезну культурну цінність, що створювалася протягом ряду століть багатьма поколіннями українського народу в особі кращих його представників – передових письменників, вчених і культурних діячів.

Коренківська Марія учениця

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

IMG_20171107_113028